Як перевірити якість порошкового покриття?

Запорука якісного порошкового покриття – це справне обладнання, добре налагоджена робота малярів та звісно якість самої фарби. І контролювати потрібно абсолютно все постійно. Навіть якщо ваш постачальник вже давно з вами співпрацює і завжди все добре – нову партію все одно потрібно перевіряти.

Контролювати також потрібно справність обладнання, точність дотримання технології нанесення порошкового покриття, відповідність умов зберігання фарби. А також радимо постійно проводити навчання персоналу, щоб ваші маляри відмінно володіли тонкощами роботи з порошковими фарбами.

В цій статті розповімо про методи перевірки порошкового покриття на його відповідність необхідним властивостям. Звісно, деякі характеристики можна перевірити і “на око”, наприклад, зовнішній вигляд, блиск та колір, порівнявши свій виріб з еталонним зразком. Але якщо вам потрібна еталонна точність цих показників, краще користуватися відповідними приладами.

Властивості порошкового покриття та методи перевірки

Властивості покриття	Як перевірити?
Стійкість до впливу атмосфери	Перевіряється під атмосферним впливом. Він може бути “натурним” – виріб виносимо з приміщення і чекаємо. Або пришвидшеним – під дією каталізаторів.
Стійкість до утворення іржі	Пофарбований виріб поміщається в соляний туман, якщо змін немає, показник в нормі.
Стійкість до хімічного впливу	Перевіряється шляхом занурення в хімічно активно середовище.
Електроізоляційні властивості	Вимірюється електричний опір омметрами або мегомметрами.
Теплостійкість	Виріб розігрівається до високих температур.
Стійкість до стирання	Перевіряється приладом Табера. Пофарбований виріб закріпляється на спеціальному диску під абразивними кругами. Встановлюється необхідне навантаження, круги активно рухаються, давлять на покриття та створюють певний ступінь пошкодження.
Ударостійкість	Перевіряється приладом Гарднера. Це скляна трубка довжиною в 1 м, та внутрішнім діаметром до 30 мм. Під трубкою розміщують пофарбований виріб під кутом 45°. З трубки на нього подається струмінь кварцевого піску. Показник вимірюється по тому, яку масу піску витратили для стирання покриття.
Стійкість до подряпин	Для перевірки користуються методом олівця. По покриттю рухають олівцем під кутом 45°, поступово збільшують тиск на виріб. Використовуються олівці різної твердості від 6В до 8Н.
Гладкість, текстура, зморшкуватість, металік, прожилки, відмітки, прозорість, розводи, колір	Всі ці параметри перевіряються візуально маляром. Пофарбований виріб порівнюється з еталонним зразком. Важливо, проводити візуальну оцінку при денному світлі, під одним і тим же кутом нахилу. В лабораторіях ці показники перевіряють в спеціальній шафі, оснащеній 5 основними джерелами світла.
Блиск	Вимірюється спеціальним приладом – блискоміром. На виріб під певним кутом направляють пучок світла постійної сили та вимірюють кількість відбитого світла. Як правило, блиск не вимірюють на текстурних та грубих поверхнях.
Непрозорість	Вимірюється з допомогою коефіцієнта контрастності. Фарбу наносять шарами до повного зникнення межі між чорною та білою ділянками поверхні. Або можна скористатися спектрофотометром.
Ступінь затвердження	Покриття протирають розчинником.
Стійкість до перетримки	Вимірюється візуально під дією температури.
Адгезія	Вимірюється адгезіометром та методом ґратчастих надрізів.
Розмір часток порошку	Перевіряється методом ситового аналізу. Порошок пропускається через сита з комірками різного розміру.
Покриття країв	Під збільшувальним склом проводиться огляд країв виробу.
Формованість	Тест на згин. Гнучкість перевіряється шляхом згину пластини з покриттям навколо конічної оправки.
Перевірка на напис	На пофарбований виріб наноситься напис та перевіряється наскільки добре вона схоплюється з поверхнею

Якщо фарба відповідає всім властивостям, вона дійсно якісна, а покриття створене нею прослужить довго та не зміниться з часом (звісно, якщо дотримуватись технології).