Порошковая окраска авиатехники

Сфера використання порошкової фарби надзвичайно різноманітна: від дрібних елементів декору до масштабного машинобудування. І останнє займає досить велику нішу. Так вже склалось, що порошкова фарба — надійний і якісний продукт, завдяки якому можна створити хороше покриття. Воно стійке до корозії, має високий ступінь протидії атмосферним чинникам, особливо сонячному промінню та вологості, перепадам тиску та температури. Саме через це його широко використовують в машинобудуванні, а саме в виробництві авіатехніки.

Літаки, вертольоти, дельтаплани, гідроплани, та будь-які інші літальні апарати підлягають тяжкому ушкодженню. По-перше, це тиск повітряних мас, з якими стикаються при польотах дані засоби пересування. Звісно, в такій ситуації йдеться про надміцні матеріали. Вони мають істотні переваги у порівнянні з традиційними матеріалами з органічними сполуками. Зазвичай, вони більш працездатні та витривалі, особливо за високих температур; мають підвищену зносостійкість і стабільність властивостей за наявності мастила або води; менш схильні до впливу арктичного холоду, тропічної спеки й змін вологості атмосфери. Однак при цьому, навіть вони потребують додаткового захисту.

Більшість досліджень підтверджують дану теорію. Покриття, нанесене електростатичним способом здатне підвищити зносостійкість сплавів. Дане покриття не вносить структурні зміни в саму поверхню. Чудова адгезія фарби з матеріалом дозволяє створювати захист на довгі роки й слугувати надійним бар’єром. Часто до складу покриття можуть додавати складові, які ще більше зміцнюють протекцію від зовнішніх чинників. Наприклад титан, карбід тощо.

Особливості обладнання для порошкового фарбування авіатехніки

Попри те, що технологія створення покриття залишається незмінною, все ж дана галузь промисловості вирізняється серед інших. Перш за все своїми масштабами. Фарбування техніки авіапризначення дуже клопіткий процес, який потребує окремого цеху, з обладнанням величезної місткості. До того ж потрібно забезпечити умови, за яких буде здійснюватись належне підтримання температурних режимів, кондиціювання повітря та контролю за чистотою приміщення. Чим більші габарити виробництва — тим важче буде слідкувати за усім.

На щастя, більшість обладнання оснащене необхідними контролерами, які не просто дозволяють запобігати виникненню проблем із покриттям, а і пришвидшують процес нанесення фарби. Якою б великою не була деталь гелікоптера, елемент літака тощо, вона потребує тих самих процесів, що й інші — менші за розмірами вироби — очищення, процес нанесення фарби та полімеризацію із повним затвердінням фарбувальної плівки.

Для створення ідеального цеху фарбування елементів авіатехніки, перш за все варто виділити місце для фарбування — зону фарбування, яка буде надійно ізольована від перепадів температур нестабільних погодних умов, катаклізмів та будь-якої іншої незгоди. Переконавшись, що всі пристрої очищення повітря працюють на повну потужність, можна починати включати туди основне обладнання. На першому етапі будуть стояти ванни для занурення, в яких метал очищається від пилу і бруду. Також можливе двоетапне очищення, у разі якщо є залишки стружки, чи старої фарби. Виконується воно дробеструєм і потребує хорошої вентиляції. Далі виріб потрібно транспортувати до наступного етапу таким шляхом, аби жодна мушка на нього не сіла. Для цього використовують звісно ж великі підіймачі та конвеєрну установку, тим часом як робітник стежить за всім з пульта управління.

Конвеєрна лінія в даному процесі дуже важлива, адже робітники фізично не спроможні впоратись часом з тою вагою, яку передбачає авіаконструювання. Тому застосовуються конструкції, на які підвішуються деталі та надалі переміщуються між етапами таким чином, щоб не зашкодити ні робітникам, ні обладнанню. Наступний етап — нанесення фарби. Він містить камеру в яку поміщають деталь та пістолет-розпилювач. В цьому випадку їх буде декілька, чи навіть десяток. Робота повинна виконуватись одночасно, аби не зіпсувати заряд фарби. Тоді вона рівномірно лягатиме на всю поверхню. Важливо, аби в цьому випадку чітко контролювали заземлення виробів, щоб уникнути пожежі на виробництві, а також регулювали повітряні потоки. Від них напряму залежить швидкість подачі фарби. Фарба розпилюється зі спеціальної ємності під тиском повітря, тому потрібно, аби в камері напилення була “стабільна безвітряна погода”. Інакше, часточки фарби навіть під дією сильної електризації можуть не долетіти до поверхні. Часто для робітників будують спеціальні підіймачі, чи навіть ліфти, з яких вони зможуть розпилювати фарбу. В такому випадку варто піклуватися і про страховку, адже на висоті, якої сягають розміри літаків, можуть відбуватись непередбачувані ситуації.

Щодо камери полімеризації, теж потрібно чітко контролювати подачу повітря, адже в такому випадку мова йтиме про рівномірний розподіл тепла у всіх камері. Вона повинна нагріватись поступово і скрізь однаково. Інакше, покриття місцями може не застигнути, що призведе до появи дефектів.

На щастя, сьогодні існують виробництва, які здатні забезпечити таким обладнанням промисловість. І не потрібно їх шукати далеко за кордоном. Адже якісне покриття може тепер створюватись і на місці виробництва.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *